- Краматорськ
- Блог
- Уретрит: симптоматика та методи лікування
Уретрит: симптоматика та методи лікування
Уретрит – це запалення слизової оболонки уретри (сечовода), що виводить сечу з організму. Захворювання протікає по-різному в осіб обох статей: чоловіки частіше страждають на її гостру форму, тоді як у жінок спостерігається стерта симптоматика або її відсутність. Це пов'язано з тим, що у чоловіків сечовипускальний канал довший, тому інфекція та запальний процес переважно локалізуються в уретрі, а у жінок – у сечовому міхурі, викликаючи цистит.
Після інтимної близькості нерідко відбувається передача інфекції від її носія партнеру чоловічої статі. Якщо хворобу не лікувати, виникають ускладнення у вигляді серйозних захворювань сечостатевої системи (циститу, пієлонефриту, простатиту), аж до чоловічої безплідності та імпотенції.
Чому запалюється слизова оболонка уретри
Розрізняють уретрит інфекційної та неінфекційної природи. У першому випадку інфікування патогенними бактеріями (хламідіями, гонококами, іншими мікроорганізмами) і вірусами (частіше – простого герпесу) відбувається незабаром після інтимної близькості з хворим партнером, що страждають на хламідіоз, гонорею, трихомоніаз або іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Ризик зараження підвищується при частій зміні сексуальних партнерів і незахищеному сексі. Інфекційний неспецифічний уретрит провокується зниженням імунітету та проникненням інфекції в уретру іншими шляхами:
- при використанні спільними з хворою людиною рушниками, постільною білизною, речами;
- внаслідок недотримання правил особистої гігієни (у жінок вагінальна та анусна мікрофлора може проникати в сечовід);
- за допомогою кровотоку або струму лімфи від джерела запалення при карієсі, ангіні, трахеїті;
- внаслідок загострення циститу чи пієлонефриту.
Знижена рухова активність, ослаблений імунітет, постійні стреси, гормональні дисфункції, хронічні захворювання сечостатевої системи є провокативними факторами запалення уретри.
Неінфекційна форма уретриту може бути спричинена:
- травмуванням сечівника під час післяопераційної установки катетера;
- сечокам'яною хворобою, коли вихід каменів із сечового міхура супроводжується пошкодженням епітелію;
- появою алергічної реакції на певні продукти чи матеріали;
- травмуванням зовнішніх статевих органів під час сексуальної близькості.
Тільки лікар-уролог може в результаті ретельного огляду та діагностики точно встановити причину виникнення патології із наступним вибором ефективної тактики лікування.
Симптоми уретриту
Захворювання проявляється ідентично в осіб обох статей наступними ознаками:
- почервонінням та набряклістю отвору уретри;
- печінням і свербінням під час сечовипускання;
- жовтуватими або зеленими виділеннями з уретри зі специфічним запахом;
- болючим і частим сечовипусканням;
- появою крові у сечі чи секретах з уретри;
- болями в ділянці таза або живота.
Найчастіше зустрічаються специфічні форми захворювання, спричинені інфекцією статевих шляхів. Бактеріальний уретрит при ураженні уретри хламідіями має стерту симптоматику, що часто ігнорується пацієнтом. Він відчуває свербіж, печіння, різі під час сечовипускання, спостерігає у себе слизові та гнійні виділення. Гонорейний уретрит проявляється від трьох діб до 3 тижнів після гонококового зараження такими симптомами, як жовтувато-сірі виділення з уретри, поява різі та печіння при сечовипусканні, що супроводжується підвищенням температури. За відсутності лікування або недотримання рекомендацій лікаря хвороба переходить з гострої стадії з яскраво вираженою симптоматикою в хронічну форму, що характеризується зміною загострення ремісією та навпаки.
Діагностика захворювання
При перших ознаках уретриту для отримання адекватного лікування та запобігання можливим ускладненням важливо своєчасно звернутися до уролога або дерматовенеролога. Проведення комплексного обстеження більш інформативне при гострій стадії захворювання. У разі хронічного перебігу хвороби діагностика буде складною. Діагностичні заходи передбачають:
- Медичний огляд пацієнта зі збиранням анамнезу для позначення можливе джерело зараження.
- Лабораторний аналіз сечі, який може виявити наявність запального процесу, інфекційних агентів.
- Дослідження секрету уретри.
- Бактеріологічний посів сечі з метою визначення патогену та його чутливості до антибіотиків.
- Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення ДНК або РНК збудників інфекції.
- Ультразвукове дослідження сечового міхура, органів малого таза, мошонки.
Тільки після виключення ймовірності зараження інфекцією статевих шляхів лікарем ставиться діагноз «неспецифічний бактеріальний уретрит».
Як лікувати уретрит
Лікар вибирає лікувальний метод з урахуванням причин патологічного стану, виразності симптоматики, наявності ускладнень. Якщо лікування розпочато вчасно, воно обмежується лише консервативною терапією із призначенням лікарем за показаннями:
- антибіотиків (при бактеріальному уретриті);
- противірусних засобів;
- анальгетиків та протизапальних препаратів;
- антигістамінів;
- санації жіночих статевих органів.
При виявленні ускладненого уретриту потрібне хірургічне втручання, що запобігає стенозу сечоводу. При цьому використовуються малоінвазивні операції, що відновлюють його прохідність. Профілактика захворювання передбачає підтримку сексуальної та особистої гігієни, уникнення травм уретри та переохолодження, регулярний скринінг на наявність інфекцій статевих шляхів.
У приватному багатопрофільному медичному центрі «Візіум» у Києві консультують професіонали вищої категорії різного профілю. Тут ви можете пройти комплексну діагностику та лікування, здати всі необхідні аналізи, отримати подальші рекомендації. Запис на прийом до лікаря здійснюється шляхом заповнення форми на сайті клініки, після чого координатори разом із вами оберуть зручний час візиту. Досвідчені фахівці з використанням високоточного обладнання нададуть ефективну медичну допомогу з комфортом та без черг. Ваше здоров'я – наш пріоритет!
Література:
- Каприн А.Д., Костін А.А., Попов С.В. Катетер-асоційовані інфекції сечовивідних шляхів. Довідник лікаря загальної практики 2016. №3. З. 34-38.
- Кривобородов Г.Г., Тур Е.І. Урологія. 2016. №2. С.82-86.