Чому виникає дискінезія жовчовивідних проток і як її лікувати

Під час травлення жовч, що виробляється печінкою, сприяє розщепленню жирів, що надійшли з їжею, засвоєнню білків і вуглеводів. Приблизно через десять хвилин після їди в результаті скорочення жовчного міхура по жовчовивідних шляхах вона надходить через сфінктери у дванадцятипалу кишку, де відбувається обробка нею харчових компонентів. У нормі цей ланцюг працює злагоджено, проте при порушенні хоча б однієї його ланки виникає патологічний стан – дискінезія жовчовивідних шляхів.

В результаті порушення скоротливої діяльності жовчного міхура та рухової функції його проток розвивається жовчнокам'яна хвороба та холецистит, порушується робота підшлункової залози та кишківника. Щоб не допустити цього, необхідно своєчасне виявлення та лікування недуги.

Класифікація типів та форм патології

В основі хвороби лежить відсутність відтоку жовчі через порушення нормальної скорочувальної здатності або розслаблення м'язів жовчного міхура та його проток. Дискінезія буває:

• гіпотонічної, яка виникає при недостатній роботі сфінктерів;
• гіпертонічної, спричиненої сфінктерним спазмом;
• гіпокінетичної, обумовленої недостатнім тонусом м'язів жовчного міхура; гіперкінетичної, з надлишковим його тонустворенням;
• гіпомоторної, що виникає через повільний жовчний відтік при зниженій скорочувальній здатності жовчовивідних шляхів, що призводить до застою жовчі;
• гіпермоторної, коли жовч швидко надходить у дванадцятипалу кишку, що супроводжується спазмуванням м'язів вивідних проток з наступним жовчним застоєм.

Залежно від причин розвитку патології розрізняють первинну та вторинну форми хвороби. Перша спричинена вегетативно-судинною патологією, неврозами, ендокринною дисфункцією, а друга – хворобами органів шлунково-кишкового тракту, такими як хронічний гастрит, дуоденіт, панкреатит, холангіт. Приблизно в десять разів частіше патологія зустрічається серед жінок та у людей віком від 20 до 40 років, що пов'язано з особливостями гормональних та обмінних процесів у їхньому організмі. Причому останнім часом спостерігається тенденція спадково обумовленої схильності до цього захворювання, що передається жіночою лінією.

Симптоматика захворювання

Головний симптом при різних формах дискінезії – постійний біль у правому підребер'ї. Гіпертонічна та гіперкінетична форми патології супроводжуються нападоподібними спазмованими та сильними болями з півгодинним інтервалом між ними, що особливо посилюється після їди, під час бігу або швидкої ходьби. Нерідко біль віддає у праве плече та під лопатку, при цьому виникають підвищена пітливість, блідість шкірних покривів, тахікардія, головний біль. Поза нападом хворі відчувають дискомфорт та тяжкість у правому боці. Для гіпотонічної та гіпокінетичної дискінезій характерний тривалий тупий біль із нудотою та блюванням через похибки в харчуванні.

Блювота маса містить неперетравлену їжу, при цьому в роті є гіркий смак жовчі. Гіркота частіше виникає внаслідок розвитку гіпотонічної дискінезії, особливо відчутно виявляючись після сну, фізичного навантаження, їжі з появою білувато-жовтого нальоту на язиці.

Оскільки при дискінезії жовчних проток порушено нормальне проходження жовчі у дванадцятипалу кишку, це спричиняє патологічні зміни процесу травлення.

Гіпотонічна форма захворювання супроводжується погіршенням моторики кишківника та розщеплення жирів, уповільненням руху по ньому калових мас, внаслідок чого виникають підвищене газоутворення та часті запори. У разі гіпертонічної дискінезії при достатній кількості жовчі вона закидається не тільки у дванадцятипалу кишку, а й у кишківник, що відбувається особливо часто після болю. При цьому посилюється кишкова перистальтика, погіршується всмоктування води, з'являється діарея. Незалежно від форми патології, тривала поточна хвороба провокує стійку втрату апетиту і порушує процес засвоєння поживних речовин, що призводить до втрати маси тіла хворого.

Для всіх форм порушення відтоку жовчі характерні такі симптоми:

• знебарвлення калових мас;
• жовтизна шкірного покриву та слизових;
• метеоризм;
• потемніння сечі;
• сухість у роті вранці;
• поява неприємного запаху з рота;
• збільшення печінки;
• порушення менструального циклу у жінок.

Часто симптоматика хвороби доповнюється ознаками розвитку супутніх патологічних станів, таких як неврози, захворювання шлунково-кишкового тракту та інших патологій.

Чому виникає дискінезія жовчовивідних проток

Причини захворювання різноманітні, серед яких виділяються:

1. Психосоматичні фактори: часте стресовий стан, дратівливість, безсоння, невроз, перевтома, нейроциркуляторна дистонія.
2. Ендокринна патологія: гіпофункція надниркових залоз, цукровий діабет, гіпотиреоз, полікістоз яєчників, тиреотоксикоз, клімактеричний дисбаланс гормонів, надмірна маса тіла.
3. Порушення процесу травлення внаслідок нерегулярного харчування, харчової алергії, надмірного вживання гострої, смаженої, жирної їжі.
4. Інфекційні та паразитарні захворювання травної системи: глистяні інвазії, кишкові інфекції, вірусні гепатити A та В.

Іноді причиною дискінезії є вроджені аномалії, викликані розгалуженням та злиттям жовчних проток, наявністю кіст та перегородки у жовчному міхурі, його звуженням. Сприяють розвитку захворювання слабка фізична активність, астенічна статура, алергічні реакції, дисбактеріоз.

Тривала відсутність лікування хвороби призводить до таких ускладнень, як холецистит, біліарний панкреатит, жовчнокам'яна хвороба, холангіт, синдром мальабсорбції, механічна жовтяниця та навіть печінкова енцефалопатія.

Діагностика дискінезії жовчних шляхів

Для встановлення правильного діагнозу необхідно отримати консультацію гастроентеролога. Під час первинного огляду лікар збирає анамнез хворого на його скарги, з'ясовує наявність супутніх захворювань, проводить пальпацію, перкусію та аускультацію ураженого органу (по можливості), призначає лабораторні та інструментальні діагностичні дослідження:

• езофагогастродуоденоскопію;
• колоноскопію;
• ультразвукове обстеження;
• рентгенографію;
• копрограму;
• тести на Хелікобактер пілорі;
• загальний аналіз крові та сечі, що дозволяє з'ясувати стан організму та виявити запальний процес;
• печінкові проби.

Такі дослідження дозволять уточнити початковий діагноз, з'ясувати рівень розвитку хвороби та точне місцеперебування ураженого органу. Головною метою діагностики дискінезії жовчних шляхів є з'ясування форми захворювання та виявлення патологій, які сприяли розвитку дисфункції.

Методи лікування дискінезії жовчовивідних шляхів

Лікувальні заходи спрямовані на корекцію функціонування жовчного міхура та його проток, полегшення стану пацієнта, недопущення ускладнень. Комплексний підхід до лікування хвороби передбачає застосування:

• медикаментозної терапії, вибір лікарських засобів залежить від типу дискінезії, супутньої симптоматики;
• фізіотерапевтичних процедур для попередження спазмів та покращення функціонування жовчних шляхів;
• розробленого режиму харчування у невеликих дозах, що дозволяє знизити навантаження на жовчний міхур;
• дієти з виключенням з харчового раціону жирної, смаженої, пряної їжі, ковбасних виробів, фастфуду, кави, алкоголю та введенням у нього овочів, фруктів, цілозернових злаків, нежирного курячого м'яса, риби, молочних продуктів з низьким вмістом жиру.

Гастроентерологи медичного центру «Візіум» лікують захворювання шлунково-кишкового тракту з використанням індивідуального підходу до кожного пацієнта. Конкретна схема лікування визначається типом дискінезії, тяжкістю симптомів хвороби та іншими важливими факторами. До гастроентеролога слід негайно звернутися, якщо з'явилися болі в животі, печія, нудота та блювання, неприємний запах з рота, порушений стілець (запор або діарея), постійно відчувається гіркота у ротовій порожнині. Фахівці клініки гарантовано нададуть кваліфіковану медичну допомогу.

Список використаної літератури:

1. Shaffer E.A. Gallblader and biliary trast disorders. У Goldman-Cecil Medicine. 2018. P. 978-991. Elsevier.
2. Sutherland F., Dixon E. Biliary dyskinesia. Current opinion in gastroenterology. 2012. 28 (3). P. 266-270.
3. Wong F., Cheung Y.S. Billiary diskinesia: a review. Journal of gastrointestinal and liver diseases. JGLD. 2018. 27(1). P. 71-80.